Про єдність навчально-виховних основ уроків природничого циклу

Сьогодні у зв’язку зі збільшенням об’єму інформації, який підлягає засвоєнню в період навчання, а також з необхідністю підготовки учнів до самоосвіти, важливе значення набуває вивчення ролі міжпредметних зв’язків.

Міжпредметні зв’язки в навчанні відображають комплексний підхід до виховання і навчання, дозволяють вичленувати як головні елементи змісту освіти так і формують конкретні знання учнів, розкривають гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне засвоєння основ наук. Міжпредметні зв’язки включають учнів в оперування пізнавальними методами, що мають загальнонауковий характер (абстрагування, моделювання, узагальнення, аналогія та інші).

Для підвищення якості освіти та оптимізації процесу навчання через здійснення змістовної і діяльнісної інтеграції навчальних дисциплін необхідне рішення наступних задач:

- узгодження з викладачами різних предметів можливих тем або питань для їх сумісного вивчення;

- визначення переліку міжпредметних зв’язків між навчальними дисциплінами;

- внесення змін в тематичне і поурочне планування;

- вивчення інтересів учнів до предмету, підвищення їх активності в пізнавальній діяльності;

- поповнення педагогічного досвіду різними технологіями, методиками, формами і методами організації пізнавальної діяльності на уроках.

Використовування інтеграційних тем і міжпредметних зв’язків відображається в тематичному плануванні і вбудовується в проект уроку.

При розробці і організації навчальних занять необхідно дотримуватись принципів:

- відвертості: не тільки давати знання, але ще і показувати їх межі. Ставити перед учнями проблеми, рішення яких лежать за межами курсу, що вивчається. Використовувати в навчанні проблемні питання і задачі, що не мають однозначної відповіді;

- діяльності: освоєння учнями знань, умінь, навиків переважно в діяльнісній формі. «Напханий знаннями, але не уміючий їх використовувати, учень нагадує фаршировану рибу, яка не може плавати», - говорив академік А.Л. Мінц. А Бернард Шоу стверджував: «Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність»;

- зворотного зв’язку: забезпечити моніторинг процесу навчання за допомогою розвинутої системи прийомів зворотного зв’язку;

- ідеальності: максимально використовувати можливості, знання, інтереси учнів з метою підвищення результативності навчання і зменшення витрат часу учителем у процесі освіти.

Шляхи реалізації означених принципів можуть бути найрізноманітнішими. А вибрані форми і методи організації навчального процесу сприяють різносторонньому використанню міжпредметних зв’язків. Останні спонукають до пошуку нових методик, що вимагають взаємодії викладачів різних предметів. Викладач не повинен діяти поодинці, а працювати в співдружності зі своїми колегами.

Таким чином, використання міжпредметних зв’язків на уроках дозволяє:

-         підвищити мотивацію учнів до вивчення предмету;

-         краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань;

-         активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках;

-         полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються;

-         аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

-         здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу.

Моніторинг рівня та якості природничо-наукових знань учнів шкіл України виявив істотні недоліки, а саме: безсистемність, формалізм, невміння використовувати вивчене у нестандартних ситуаціях, відсутність здатності аналізувати, синтезувати і узагальнювати вивчене. Для більшості учнів здобуті знання з предметів природничо-математичного циклу залишаються архівом понять, мало пов’язані між собою. Тобто складається не гнучка система знань, а механічна сукупність ізольованих блоків інформації з окремих навчальних курсів. Вивчення природничих наук наповнює свідомість учня величезним об’ємом фактичного матеріалу, який зберігається окремими файлами, на відміну від реального світу, який є цілісним, багатогранним, таким, що має внутрішню єдність.

               Проблему міжпредметної інтеграції можна віднести до числа традиційних, що стали вже класичними проблемами педагогіки. Але в умовах сьогодення воно набуває нових рис.

Інтегроване навчання учнів сьогодні – це спеціально організоване викладання і навчально-пізнавальна діяльність учнів із метою формування у них цілісних знань про явища, об’єкти і процеси, формування життєвих компетентностей, логічних зв’язків у ланцюгу «людина – природа – суспільство».

Інтегрований підхід у навчанні вимагає спільного планування вчителями предметів природничого циклу комплексних форм і методів роботи, для цього необхідно володіти інформацією щодо змісту навчальних програм суміжних предметів; високого рівня підготовки з предмету кожного учасника інтеграції.

Організація навчально-виховного процесу на основі міжпредметних зв’язків може торкатися окремих уроків (частіше узагальнюючих), теми, що сприяє вирішенню міжпредметної проблеми, декількох тем різних предметів, цілого циклу навчальних дисциплін або встановлювати взаємозв’язок між циклами. Важливо розуміти, що інтеграційні теми і міжпредметні зв’язки можна використовувати на різних етапах сучасного уроку: актуалізації знань, вивчення нового матеріалу, перевірки і закріплення вивченого матеріалу, домашнього завдання і навіть при контролі знань.

Звичні організаційні форми, такі як урок, семінар, лекція і т.д. при їх використанні в інтегрованому руслі досить суттєво змінюються. У своїй практиці використовую два типи інтегрованих уроків: 

а) фрагментарні (коли запрошую вчителя суміжного предмету для участі на певному етапі уроку з конкретною метою);

б) вузлові (спільне проведення повноцінного уроку, а то і бінарного уроку, коли міжпредметні зв’язки встановлюються протягом усього уроку).

Не погоджуюсь із поширеною думкою, що інтегровані уроки розв’язують завдання лише одного навчального предмета. Наприклад, інтегрований урок (фізика – математика) на тему «Розв’язування задач на закон радіоактивного розпаду» у 11 класі. Головне завдання з точки зору фізика – навчити учнів знаходити період напіврозпаду. Вчитель математики паралельно реалізує мету поглиблення розуміння матеріалу, систематизації та узагальнення знань про методи розв’язання показникових рівнянь, основні властивості пропорції та уміння застосувати набуті знання в нових умовах. Ефект інтеграції знань може реалізуватись навіть за відсутності вчителя суміжного предмету на уроці: цей ефект досягається шляхом використання інтегрованих текстів, розв’язання задач із міжпредметним змістом, застосуванням комплексних таблиць та схем, відеороликів, презентацій, рефератів та повідомлень міжпредметного змісту.

Інтегрованим урокам притаманні значні педагогічні можливості. Учні отримують багатогранні знання про об’єкт вивчення, стимулюється аналітико-синтетична діяльність, формуються уміння аналізувати і порівнювати складні процеси і явища навколишнього світу. А це забезпечує формування цілісного сприйняття дійсності як необхідної передумови формування наукового світогляду.

Інтегрований підхід у навчанні реалізую також і в позакласній роботі. Гурткова робота – широкий простір для заходів міжпредметного змісту: конференцій, наприклад, на тему: «Екологічні проблеми людства» (фізика – біологія), вікторини «Світ навколо тебе», брейн-ринг «Чи може фізик без математика?»тощо. Інтеграція природничо-наукових знань привели до виникнення таких наук, як біофізика, біохімія, біокібернетика,космічна біологія та ін., які ми вивчаємо на факультативних заняттях у 6 класі «Фізика дивовижного», «Молекулярна біофізика», «Біомеханіка». Реалізація міжпредметних зв’язків допомагає при підготовці учнів до олімпіад. У цьому випадку найбільш яскраво ілюструється ефект інтеграції знань із суміжних предметів, забезпечується якісний результат. Неможливо розв’язувати олімпіадні задачі з фізики, не маючи фундаментальних знань із математики про складання та розв’язок пропорцій, рівнянь із одним чи двома невідомими, систем рівнянь із двома, трьома невідомими, оперування числами в степенях тощо. Ефективність інтегрованих занять залежить від чіткого дотримання педагогічних умов:

- обов’язкового аналізу навчальних програм з метою виділення міжпредметних об’єктів;

- спільної професійної підготовки вчителів до проведення інтегрованого заняття (складання плану, вивчення літератури, вибір методів і засобів навчання, визначення глибини взаємопроникнення предметів і т.д.);

- узгодженості дій учителів (враховувати, щоб урок не перетворився на спектакль двох акторів із глядачами-учнями, тобто активна діяльність учнів дуже важлива);

- різноманітність і в ту ж чергу наступність обраних форм роботи;

- активізація пізнавальної активності учнів на усіх етапах уроку.

Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють зв’язки між навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання, допомагають учням зрозуміти важливість вивчених основ наук як єдиної системи знань. Інтегровані уроки роблять навчальний процес по-справжньому цікавим, а їх проведення є необхідним для цілісного сприйняття світу та осмислення явищ навколишньої дійсності учнями.